На головну сторінку



     

Про автора, художника Василя Павука

Якщо коротко:

Народився я, Василь Генадієвич Павук, 2 листопада 1967 року в селі Шибалин Бережанського району Тернопільської області.

Закінчив Шибалинську восьмирічну школу, Бережанську художню школу, Косівський технікум народних художніх промислів ім. В. Касіяна (тепер це інститут).

Служив у війську строкову службу.

Дружина Любов, троє дітей - Андрій, Віталій, Марічка (двоє вже студенти у Києві, дочка ще у Бережанській гімназії).

Працював художником в лісомисливському господарстві, кооперативі, редакціях районних газет. З 2002 по 2010 роки (два терміни, вісім з половиною років) на посаді Шибалинського сільського голови. Не балотувався на третій термін (адже так ненароком можна до пенсії просидіти в сільській раді).

Повертаюся у мистецтво. Вважаю, що хобі - те до чого лежить твоя душа - має бути твоєю основною діяльністю і твоїм заробітком.

Тим більше, як знаємо з притчі - гріх таланти закопувати в землю. А моя робота на на інших виборних, керівних посадах, фактично в"язала мене як художника по руках і ногах, тобто не давала можливості бути художником. Я раніше цього не знав, думав пристусуюся і буду малювати, творити, але не там то було. Бо розум, душа переключається як радіоприйцмач на іншу хвилю - із мистецької на адміністративну, голова зайнята зовсім іншими проблемами, думки зовсім інші - не про те, що хоче, до чого прагне уява митця, а про приземлене, надто буденне.

Персональні виставки: в 1992 році в Бережанському краєзнавчому музеї, в 1996 році в Тернополі в галереї Спілки художників України, в 1999 році в Тернополі акція із п’яти персо-нальних виставок в Художньому музеї. Поетична збірочка вийшла друком у 1996 році. Було приємно чути по республіканському радіо і читати у різних виданнях про те, що на міжнародному конкурсі екслібрису в Римі (Італія) отримав срібну медаль в категорії за оригінальне графічне рішення (1992 рік). Приймав участь у різних міжнародних виставках графіки.

Мої екслібриси є в колекціях Італії, Іспанії, Мексики, Росії, Югославії, Туреччини, Німеччини, Франції і звичайно України. Твори живопису є в колекціях Польщі, Німеччини.

До останнього часу очолював районну партійну організацію ВО "Свобода", член обласного комітету, був обраний депутатом обласної ради в 2009 році, депутатом районної ради в 2010 році. Подав заяву про складення із себе повноважень як керівника районної організації (шість років на цій посаді). Я справлявся і можу дальше бути на цій посаді, як і справлявся і міг бути дальше на посаді сільського голови. Але навіщо маю тратити час на те до чого не лежить душа? Навіщо я маю марнувати себе? Я маю малювати, маю писати. Я маю бути самим собою. І бувши собою, не зрадивши собі, належати не вузькому колу, а широкому загалу. Цей сайт є ходом до широкого загалу.

23 листопада 2011 р.

Це написав про себе коротко.
А ширше, скрупульозніше, детальніше можливо колись напишу.
Також на цій сторінці розміщу статті чи витяги з книжок у яких колись хтось писав чи пише про мене.

 

 


 

Поки що посилання на статті котрі знаходитиму в Інтернеті:

Дослідження Ярослава Шургота "З історії бібліотечної справи в Бережанському районі"
http://www.irp.te.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1437:2010-05-27-13-28-18&catid=15:2009-10-04-10-05-10

Тут в розділі "Лан колоситься—жнива назріли" Я. Шургот написав такий абзац:
"Щиро порадів би за колег по перу: поета Геннадія Мороза, журналістку, науковця Надію Волинець, поета, прозаїка, журналіста Василя Савчука, поета, художника, філософа Василя Павука (на його рахунку більше 20 оригінальних видань, які побачили світ в італійському місті Ареццо коштом колекціонера екслібрисів Маріо де Філіппіса), краєзнавця Богдана Тихого, історика Володимира Пришляка (нині доцента Луцького державного педуніверситету). Якби їх творчість стала об’єктом прискіпливого та об’єктивного вивчення бібліографа."

Стаття про мене директора Бережанського музею книги Лілії Зінчук у "Бережанському вічі", (кінець 2012 р).
Переходьте до читання тут.

Василь Павук - арт-сайт (сайт про малюнки та малювання) - 2011 р.