Хто хоче і може плавати у морі поезії, лиш той здатен відчути глибину та силу її суті -
слова образного.

 

Плин

365

Іртагум

Рос

Останні

Головна


На цій сторінці розміщую зміст (назви) усіх віршів, котрі є на різних сторінках на цьому сайті, окрім нових віршів, котрі розміщую в розділі "Останні".

Даний зміст - у назвах віршів - не активується, тобто натиснувши на назву вірша ви не потрапите на сам вірш. Для того, щоб перейти на потрібний вірш, необхідно зайти на певний розділ, на певну частину і вже там через зміст, що активується, переходити на вірш назва котрого вас зацікавила.

Розділ "Плин"
Частина 1:

Кожен малює...
Я кажу їм «я...»
Облиште...
Бриньчить по радіо мораль
Весна
Літо
Осінь
Зима
Переджнив’яне покоління
Пластівці турбот
Так, я «павук»
Вік двадцятий
Анітрішки-анітрохи не шкодуєш ти
Дозволь мені Господи бути рабом Твоїм
Життя тече віршем
Відгук
Була така зима
Пучок п’янкої трави
Гей-но, понад своїми головами
Цей світ неосяжний
З Високості еталон відомих істин
Дзінь, я шукаю прозрінь
Гра
Снобачення мені
Ув ночі грою своїх сновидінь
Безпечна ілюзія
Блиск золотих прикрас
Безперечно і безпечно
Не Шевченко і не Пушкін
Інколи ангельське створіння
Шмах – викошую двір
Осінь прийшла, ось і прийшла – любов
Дощ накапав, під ногами тісто
Чи дорівнює десь у далекому світі
Найгостріше відчувається лет часу під час вітру?
Журливий друже своїх стебельних літ
Настанова собі
Попелюшки під парасольками
Розкажи мені де шукати
Пес і місто
Ми – друзі усі
Чулі болі. Примкнуті спогади
І дівчина з горіха зерня
«Я, поезія, до тебе прийшла»
Благо тому, хто чується в силі
Кинь кінь тінь
Філософ квартирку відчинив
Мерзлякуваті ідеї
Кинуто жереб
Хлипка весняна вода
Мудрий пожартував – сказали «іронія»
Писати
Одне плануєм, друге дбаєм

Частина 2 розділу "Плин":

Шкребуся об шкелка вологих присмаків
Як впізнати, що людина...
Віку Золотому
Снага
Пригріті на ослоні
Змерзлі мережки
Муруй, не муруй
Пелюсткова хурделиця
Прим’яті коліна, зам’яті сідниці
Долин долоні

Частина 3 розділу "Плин":

Рамена пов’язаних лип
Перевдягатись можна в одежу
Був я сьогодні у Галичі
Собачий вірш
Голос з народу
Що значить слово «муза»?
Вчений!
І добрі, і злі
А тіло що – згине, зітліє, відійде?
Заримуй мені мої ночі
Двері мені мої відчини
Так не буває
Гомін дув у вітрила
Нумо, браття, із завзяттям
Хай всім із чужих і комусь із своїх
Свої чужі
Сьогодні ще в Україні
Моя вимово, тобі не товктись...
У мене багато проблем
Іронічний вірш
На Лисоні
Я поэт – это ясно
Мне не понятен Шевченко
Слава картоплі і огіркам
Напис на картині В.Висоцькому
Ти каже, - Прийшов у життя...
Слава дітям щасливим
Є така тенденція
Висоцькому

Частина 4 розділу "Плин":

7 річниці присвячується
Хвилі чужих кораблів
М’який, теплий та податливий пісок
Що це за день без вірша
Обламана, з кам’яними квітками, ракушка
Не спіши приймати
Сьогодні церква державі роздавала медалі
У київській квартирі
Людям різним, в кожній релігії
Із розмови з незнайомим киянином
Так ніби гра слів
Під час кошеня трави
Буває таки, буває
Не баболов
Коротенька осіння історія
Народе мільйонний
Тайда-райда
І слава неславою стала
Іскра Божа
Мене мучить...
Сказав Христос...
Не бійся бути наївним
Душа радіє
Спішу бути добрим
Як легко злітати у небо

Частина 5 розділу "Плин":

Осанна осені осінній
Осанна осені осінній 2
На календарі осінь
Поезія місце має
Стелиться, стелиться, стелиться
Андрійко каже до Віталіка
Спіши сказати – так
Збігає збіг збитих обставин
Алфавіт загублених літер
Байдуже чи бактерія визріває?
Вдома удосвіта вдосталь
Волиняни, бойки і гуцули...
На загальному місці
Моя позиція
Ви так, провідники націдеї...
Моє прагнення
Світлим ідеям
Сто тисяч раз
В тридцять один я кажу...
Ти дивишся на мене
Галантна галич на чорній ріллі
Кланяється кладка хутко до води
Царські сатрапи не перевились
Нє, Василю, кажу си
Десь тут блукав Екзюпері
Отак (до іронічного)
Джерельця шурхіт жартівливий
Весілля
Навколо міріади
Де ти добра вісте?
Ти, де?
Десь сталась новина
Паленіють жита
Як рветься і блискотить за миттю мить
Гей, хлопці-хлопці, гей!
Зима і літо
І від кривого, часом, тінь пряма
Ми всі живемо на підщепі
Понад прилистком примар
Ми, як сонце – палкі...
Зламали раз, зламалось два
Нема автобуса?
Що є камінь?
Усе вода, усе ріка...
Зайці, зайці зголодніли
Моє покликання – ставши...

Частина 6 розділу "Плин":

А я, а я, а я...
Осінь в тіло проникає
Ви знаєте...
Я м’який і податливий...
Хто я?
Писать? О чем же?
Извините, ах, императоры...
Где-то, что-то
«Намалюй, зроби»
Не годиться Молодому...
Беру, читаю...
Ей, чоловіче-бурдюче!
Та не для всіх моя творня
Згадалось те і се...
Хмари в пари стали
Залишає іній білі тіні
Давно це було
Зима
Весна
Літо
Осінь
По Європі на коліна впали...
Висна нисе нуві сьвіти
Хіба кінець, то не початок?
Спитав
Кожен може
«Доказати! От що основне!»
Як зле гнилому бути...
Завелика однаковість...
Життя то вічна боротьба...
Долоню кладу...
З пустими на що ми спроможні?
Хурделить і дме
Не журися
Про людину
Хай як полум’я дим
- Я чув, ви знаєте, як знайти?
Кажемо – безвихідь?
Ми мало знаємо
І ти, і я, і ви...
Чи то є мста?
Не бійся жити
«Ви – боги»
Тре мати шо, би було то...
На все свій час
Боже, Ти могутній!
Буде жити
Егоїсту треба помагати...
Космос – это дом...
О, пане, чим багатий ти?
А далі що?
Щаслива людина...
Як же співаків тих зрушить?
На свої провді моцно стій
Посеред потемків зими
...Бувши створений Богом складним
Витончені до витонченості...
Бажаєм вершини...
Не спіши вірити тому, хто каже...
На піску
Кому-то
Європа
Антуан Экзюпери
Що є нове?
Зірка рання
Вжем хтів іти
Любові
Я кохання твоє

Частина 7 розділу "Плин":

Где-то там, где кончается свет из окон
Мечтателям, первопроходцам
Эй, извозчик, верь
Вчера на изумрудной горе
Из чего сделать гору?
Вчорашній день заснув
Обличчя відзначаються печаттю
Всемудрий Творче світу
Ми б усі у вовки подались
Ми з тобою противились долі
Я знал в своей жизни разных
Ти, усе ж таки, людина?
Хвалу й ганьбу...
Земля вагітна
І ще іронічний вірш
У бухті старій Україна

Частина 8 розділу "Плин":

Марш пінгвінів
Де не складала свої права
Якщо тебе будуть гнати
Сталасі война світова
У вівторок цивілізація
Алегорії справ нескінченних
Є міста великі
На городі були бджоли
Зітхай Україно
Знову свій крає серце
Такі міцні і повносилі
Ти такий весь закутий
Помилка – це промах
А ти такий зелений весь
Не вірити нікому?
...І ти прийдеш
Якось-то так
Жила була ідея
Через день, як завіють сніги
Цілком несерйозне
Бродичі, сутичі, вимичі
Серед крихких серпанків
Я хочу на хвильку скупатись в поезії

Розділ "365"
Частина 1:

Cобі загадаю
Обличчям до світу стати
Ви бачили вибух весни?
Не той, хто спішить, встигає
Фантазіє, то художник
Якщо немає оборони
Не заради слави, а заради справи
Іронічне
Це ж чудово, що дощу доста падає в цю пору
Мій, Шибалин, село, був
Так ніби про себе
Я хочу, щоб діти мої мене перевершили
Крутам
Живем, живемо, живемо
То є різні люди
Правила нові, звичаї нові
Шана?!
Ой, дивні, дивні люди
Хлоп, як жук затроїний
У кожного свої дороги
Неозоре Чорне море
Собі я шепочу
Було, відбуло
Думочки, думки
Ой, далеко, в далині
Зіпрів, я вже
У кожного часу своя краса
Хвиля морська все розтрощила
Близькі-близькі люди
Щоб талант не щез
У прозорості цій
Хіба не дивина
Я поплив
Чудесні море, сонце, небо
Мають люди примхи
А на хуторі Римби
Літачок, літачок – дощечка
Вчора по дорозі
Чого виліз павучок
Я не чую голосу людей
Міні дюни на дні морському
Я найду вам
При дорозі
Де ж ти взявся каменю
І один і другий своє піє
У всьому – все
Десь, колись
О, хмари
А час іде

Частина 2 розділу "365":

Безмежний купол неба
А що піна?
Бувають люди, як корови
Кінбурн, Кінбурн
За вікном листок тріпоче
Чо ти сі тлумиш по мені
Маленька політична розмова
Рідко таке можна побачити?!
Бувають сни
І дивина й не дивина
-Татку, ти про нашу донечку
Не проси у гордих
Ви, Петрові батоги
Я ціную людей чуттєвих
Потім місце означиш
Море людське
Бувають дні
Струмочок скрито хоче джерела
Хіба не біда як дитина слаба?
А кому вчитись треба
Алхіміки, астрологи...
Кажеш пане, - напиши про Бережани
Хіба слова не справи?
Невже слова ваги не мають?
Перед людьми
А що молитва?
Ти заперечуючи пропонуєш?
Павукові, не дивуйся мені
На першому місці – сім’я
Не збагнеш людей
Ах, на сухо кошинє, кошинє
Зауваження собі роблю
Нині помахує мною життя
Хто світ будує

Частина 3 розділу "365":

Здається мені, що перевченість
Перевченість така ж біда
Вісімдесят третій річниці боїв на Лисоні
Людина компромісна
"Дурні дурних лупили"
Якщо можеш хлопе
І найдовший час
Хто там каже
Не роздавай дарунки тим
Здружились "чорні" пішаки із "білим"
Пам'ять Антуану
Якби я був... Богом
Господи чи недоробив ти нас?
Ми гадаєм
На зеленому циферблаті землі
Гей, осо, про що
Як робота не йде
Разом великі і малі
І котять Землю обертом?
Тут буяє життя
Заглядаю в очі псу
Замкнуте колом
Нікчемная банальність
Заглядаю в очі... гарбузові?
Такий вже світ ми маємо
Заколисані площини
І осінь часом, як весна
Яка посудина крива?
Дорога це, а чи ріка?
Це я
Які, здається, обрії нові
Велике і мале
Мале й велике
Паняночка іде
Для затінків спраглих
Коричневі плями
Що таке паламарки?
Дивовижі чудернацькі
Тінь
Окови голубі
Понадно приваблені
Що трипілля
Лірика облетілих листків
Скрутні трудодні
Ніби десь тут проросли
Хіба не вічності то тінь?
Освічене замерехтить
Чи стежка це
Радо, як у повінь
Разом трибарвні
Плінь неба
Хіба не геніально
Два яйця-райця
Забаганки-витинанки
Так біло
Візерунками гомонить простір
Нащо веліти
Ми всі – і я, і ти, і кожен ви

Частина 4 розділу "365":

Зима. Зима вже сипле сніг
Гей, відгуків вітру струни!
Блідо блиск блискоче
Тутки бавляться натяки якогось обзору
Стрінуті стріхи
Як німо падає з небес
І сніг й туман
Я кимсь, ніби собою
Темінь неба
Я ціню людей чуттєвих
Тим просто
Йому мене не зрозуміти
Я вам не до смаку?
Кажуть, формула щастя вельми проста
Треба мати, що сказати
Чую чомусь радісно на душі...
«Ти не нормальний!»
В мене життя трудне
«Ти не такий»
Дніють світи
Розкішно і велико
І ясне світло
Городи і вежі
Сувої вогню
Я гадаю
Якщо я хочу просунути
Іронічно
Скажи мені, скажи
Обів’ю, обів’єш, обів’ємо
Гей завзято і кудлато
Учинимо раду спільних слів
Перший-ліпший?
Променяться-світяться
Ріки, озера
І фарби
І білий віск
Млосно та голосно
Багато хто
Читай поезію
Пошук рими
Відкрите море це озоре
Бліді потуги букви «о»
Зима залітає
Дивуватись
Верхів’я гір і рік
Хто має знати про те
Я благословляю тебе – майбутнє
Малює дитина
Розпізнавання
Гей, громадо
Європа в Бережанах
Ми стиснута пружина
Що є сатана?
Протиріччя мирські
Не вірити легко?

Частина 5 розділу "365":

Серед січневої зими
Моя пампуля
Всім ти хочеш догодити?
От вже й не правильно
Я нині присвячую
Грудки землі
Зима, краса-краса
Двері закрий!
Відчинене
Ну, що, папір?
Гей-но, га
Де своє є, а де чуже
Через багато мати
Вважали – ми
Де дорога?
Чому ті чи інші
Не забивай собою свої шляхи
Знання без мудрості – ніщо
Хто до часу шану має
Хіба то правильно?
Гідно жити
Гарне й мудре слово
Хлопчики-брати
Вода вогонь спитала
Кажуть, ви чули
Ти чо такий сумний?
Що заримувати до слова ночі?
Роздиви
Господи мною твори
Ту гори рустут
Воля під Господом
Не ребруй
Хіба то хиба?
Я є такий - для вас не правильний
Дивлюсь на шибалян. Які вони?
Мулуко на небеси
Гріб копати, гріб копати тре...
Йдемо крізь часи
Невже любивши правду
Ти хочеш жити днем одним
Така собі звичайна
Луна голосу твого на мене йде
Поетесу він спитав
То сім днів без віршів
Пейзажні ноти
Ви білі-збілілі
Ти з «тормозами» добрий?
Ефір гуде і грає

Частина 6 розділу "365":

Липке літо літає
Я це часом питаю, не тому, що не знаю
Ой, цьомай-цьомкай
Знов ніц не написов?!
Зчитую лиця людські
Щедрість. Яка у них вага?
Як часом людина не відає, не знає
Чому цінне?
Він любить так весну...
Супокій спочинку
Іди, перед тобою ніч, як день
Стрічається в старості звичка така
В останні ночі різні сняться сни
Розляглася лялька на підлозі
Булка пухка, м’яка
По селі іду
Голки шпилів
Пім-пім-пам
Льо-лє
Ой, дітвора
Якийсь націоналіст
Дивись, той самий чоловік
Квітень
Сьвітит вусьвіт
Вздрівїм цьвіти файним сьпіті
Зазиває постидатись Бога і людей...
Молоді, багаті, знамениті
Ті, хто під Божою опікою
Де Рай?
Цвіту білий іній вибухнув на квітня гіллі
Куди ти йдеш?
На гуроді мори сталу
Ах, розкидано
Ну, во. Во-во
Дощ пиріщи
Дись тамичка за лісум
О, в калабаню
Сказала
Сливки вже відцьвітают
Я мале малятко
Це сон чи не сон це
Нині Великдень
І копаєм, і гобаєм
П’ятірочки, пєтки
Яким я суттю був
Свята промайнули
Тихонючка-тихонька
Відсіяти зерно від полови?
Ліси, городи, поля
Шибалинска зимлє
Ми всі з дюри
Загурівїм, заспижівїм
У кожного хлопа своя правота
Милий щебет жаб
9 травня
Рай – це занятість і безтурботність
Роботи, городи

Частина 7 розділу "365":

Я стараюсь бути собі цікавим
Ох, злива періщить
Ще писати хтів
Злива гуде
Кожному своє Господь дає
То я від себе відстаю
Працюй. Не суєтись
У нашій стороні
І в чужому
Здебільшого нам уявляється
Хіба ти знаєш
Як то воно буває
І в того, й у того
Дивись – за тим ідуть
Велика честь родитись разом із століттям?
Місяць виблискує в коралях роси
Борше кличе
Вжем дрімаю, спати хочу
На небі зьвізди мирихтєт
Якщо ти скачеш
Рахівничка
Що для нас курка?
Неповторна краса
Я вже би спов
Годинник чикає
Квадратні, (кутні), трикутні, круглі, обтічні
Кажу не в перший раз
О, він, що думає – те каже
Квіти – червоні, білі...
То фіра за вікном
То що то та утиска?
Я спокійний, як сонце
Якісь гори
Що є символ села – трава!?
Кудись летить планета
Шахи – то велична гра
«Здоров. Що пишеш?»
На клині вінклем житечко росте
Очі розкольорі
Он, лук
Всемудрий Творче світу
Ну ти глянь, який
Рядок дійдем
Для дитини тої
Минуле пройшло, майбутнє пройде
Йдуть дні
Ну, що ж ми, брате
Нам не знати, брате
Які різні люди
Як часом добре
Ей, земленько, ей
У великому рові
Ми, як камінь – тверді
Демократія з вами
Авто-і-іронічне
Я тобі молоком голову вмию
Той марив, той мерив
І знову важко на душі
День народження в дружини
Господи, відверни
Подумав, сів
Бала’чки, балачки’
Заросли городи облугом
Ну, дитячий
Висилиці висилитсі
Життя чогось шукає
Питав колись себе
Хтось, не кожен

Розділ "Іртагум", тобто іронія та гумор:

(вірші, котрі є в цьому розділі також розміщені у
котромусь із попередніх розділів, відповідно до дати написання)

Шкребуся об шкелка вологих присмаків
Собачий вірш
Іронічний вірш
Отак (до іронічного)
Поналітали, понавлітали
Хлоп, як жук затроїний
Чого виліз павучок
Чо ти сі тлумиш по мені
Струмочок скрито хоче джерела
Кажеш пане, - напиши про Бережани
Ми всі – і я, і ти, і кожен ви
Я іду спати...
Гей завзято і кудлато
Перший-ліпший?
Моя пампуля
Вважали – ми
Ефір гуде і грає
Ой, цьомай-цьомкай
Знов ніц не написов?!
Стрічається в старості звичка така
Висна нисе нуві сьвіти
На гуроді мори сталу
Ах, розкидано
Ну, во. Во-во
Дись тамичка за лісум
О, в калабаню
Сказала мама...
Сливки вже відцьвітают
Я мале малятко
Якщо ти скачеш
Рахівничка
Я тобі молоком голову вмию
Ну, дитячий
Авто-і-іронічне
Нема автобуса?
Зайці, зайці зголодніли
Давно це було
Висна нисе нуві сьвіти
Егоїсту треба помагати
І ще іронічний вірш
Марш пінгвінів
– А ти такий зелений весь
На городі були бджоли
Цілком несерйозне

Зміст розділу «Рос»
(російськомовних віршів):

(ці вірші також, відповідно до дат написання, розміщені
у розділах "Плин" та "365")

Я поэт – это ясно...
Мне не понятен Шевченко...
В память Антуану
Писать? О чем же?
Извините, ах, императоры
Где-то, что-то
Космос – это дом
Кому-то
Антуан Экзюпери
Где-то там, где кончается свет из окон
Мечтателям, первопроходцам
Эй, извозчик, верь
Вчера на изумрудной горе
Из чего сделать гору?
Я знал в своей жизни разных


Можете написати автору: vasylpavuk@gmail.com

На головну сторінку